ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА

1. ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА

   Чорнобильська катастрофа найбільша екологічна катастрофа сучасності, яка трапилася о 1 год. 23 хв. 26 квітня 1986 року, коли вибухнув реактор 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС. Великий викид радіоактивного пилу (в тому числі йоду 131, цезію 137, стронцію 90) піднявся на висоту 1500 м і був перенесений вітром до Скандинавії, Центральної та Південно-Східної Європи, Північної Італії. Спершу комуністичне керівництво України та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень про Чорнобильську катастрофу американськими та європейськими засобами масової інформації розпочалася евакуація близько 130 тис. мешканців Київської області із заражених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 тис. осіб, насамперед ліквідатори катастрофи (пожежники, військові, фахівці, котрі гасили пожежу, дезактивували місцевість, споруджували захисний комплекс - Саркофаг). З обороту вилучено близько 5 млн. га землі (навколо АЕС створена 30-км зона відчуження).

   З часу Чорнобильської катастрофи у колишньому Радянському Союзі, а потім на терені незалежних держав України, Росії, Білорусі було прийнято низку законодавчих актів і підзаконних документів, пов'язаних з аварією.

Кількість цих документів і надалі зростає пропорційно тому, як виникають нові соціально-економічні, політичні, екологічні та інші проблеми, що є наслідками атомної катастрофи.

2. ХРОНІКА ТРАГІЧНИХ ПОДІЙ

   Цікаво порівняти інформацію, що подавалася центральною пресою в перші дні після катастрофи і величезний фактографічний матеріал, накопичений і опрацьований фахівцями за роки, що минули відтоді. У цьому контексті привертає увагу на книгу: "Чорнобильська трагедія. Документи і матеріали", що вийшла з друку у видавництві "Наукова думка" в 1996 році.

Редакційна колеґія та укладачі пропонованого читачеві збірника документів і матеріалів ставлять за мету неупереджено та всебічно показати, перш за все, причини Чорнобильської катастрофи, які неможливо розглядати ізольовано від суспільно-політичних та економічних процесів, що на той час відбувалися в СРСР.

  Документи збірника, зокрема, відбивають історію будівництва станції, розкривають болючі проблеми, з якими стикалися будівельники, висвітлюють наявну в той час систему інформування партійних і державних органів про подію, що сталася 26 квітня 1986 року о 1 год. 25 хв. Вони засвідчують: ЦК Компартії України як найвищий політичний орган у республіці та Уряд України мали ґрунтовну інформацію про реальний стан після катастрофи. Але керівництво місцевих органів влади було усунене центром від активного втручання в хід подій через екстериторіальність станції і її підпорядкованість безпосередньо Мінатоменерго СРСР й не могло вживати необхідних заходів без схвалення Союзним Центром.

Поряд з документами, що характеризують діяльність апарату ЦК Компартії України за екстремальних обставин, у виданні зосереджено великий масив документів інших відомств і установ, що звітувалися перед ЦК чи зверталися до нього як до найвищої керівної інстанції.

   Серед документів збірника є чимало неспростовних свідчень бюрократизму, того, що центральні галузеві відомства приймали рішення з великим запізненням. Наприклад, період напіврозпаду радіоактивного йоду-131 становить лише вісім діб. За цих обставин оперативне проведення йодної профілактики могло стати ефективною захисною акцією, що допомогла б уникнути багатьох ускладнень стану здоров'я населення. Але тільки 9 травня 1986 року до Києва надійшов текст тимчасової інструкції з "негайної" профілактики враження радіоактивним йодом (№ 96).

   До ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС було залучено величезну кількість людей різного фаху та соціального стану: військових, шахтарів, науковців, водіїв, медиків і багатьох інших. У післяаварійний період вони утворили низку об'єднань: всесоюзний "Союз Чорнобиль", який з 1991 р. трансформувався у міжнародний, та "Союз Чорнобиль України". На базі матеріалів Держтелерадіо України показано зусилля його працівників з об'єктивного інформування громадськості України та світу стосовно наявних проблем.

   Суцільна завіса секретності, якою Чорнобиль був одразу відокремлений від усього світу, не давала можливості керівникам ліквідації наслідків аварії, провідним спеціалістам довести до народу вичерпну інформацію. А те, що вдавалося дістати, безжально чистила цензура. У результаті пресу звинувачували в необ'єктивності, приховуванні правди.